А що скажемо, якщо будемо говорити про лінивство в духовному нашому житті? Невже воно заслуговує меншого осуду, ніж в області життя нашого матеріального? Ще набагато більш згубним є воно в житті духовному.    Будь-яка наша здібність, що залишається без вправи, втрачається. Якщо музикант, який досяг досконалості у грі, перестає вправлятися, на довгі роки залишить зовсім музику, він втрачає свою досконалість у грі.

Кожен орган нашого тіла без вправи приходить в стан млявості, нездатності працювати. Людина, яка завжди лежить і лежить, втрачає здатність ходити. Хто не працює руками своїми, доводить м'язи рук до в'ялості. При фізичній бездіяльності сили тіла згасають.

   Також і здібності душі: всяка духовна здатність, залишена без вправи, втрачається. Якщо людина не молиться, то втрачає здатність молитися. Людина, яка завжди відкидає піст, не змусить себе молитися. Хто не стежить за духом, за серцем своїм, стає розпущеним в духовному відношенні, ніколи ні за чим не слідкує. Душа, що залишилася без вправи, стає подібною до ниви, не обробленої кілька років, яка заростає бур'яном, непридатною травою, колючками, яку важко зробити плодоносною. Лінивство духу, бездіяльність в добрих справах призводять до загибелі душі, до заростання душі усіма бур'янистими травами гріха.

    З Буття 2:15 («І взяв Господь Бог людину, і в едемському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала») ми бачимо, що Бог – активна творча Особа. Він не є лінивим. Коли Бог працює – є результат Його праці. Коли ж працює людина, ми також хочемо бачити результат. Господь доручає людині робити щось конкретне, фізичну працю, дає можливість брати участь у Його роботі. Бог дає людині ще й інтелектуальну працю. Він міг би зробити так, щоб вона не замислювалась над завданнями, але Він дав людині працю, як благословення.

   Як ми уявляємо собі «райське життя»? Можливо, це поняття означає для нас можливість нічого не робити, ніжитись на пляжі, насолоджуючись морським бризом і теплим промінням сонця? Для Адама «райське життя» полягало в праці. Вона не обтяжувала його до того часу, поки він не згрішив.

   Приповісті Соломонові – книга, де багато говориться про лінь. Але найцікавіше у нашому житті – практична частина. Як ми застосовуємо ці тексти у повсякденний час? Бог ніколи не був і не буде противником праці.

 Ісус сказав: "Від днів же Івана Хрестителя й досі Царство Небесне здобувається силою, бо ті, хто вживає зусилля хапають його."(Мт. 11:12). Людині, яка духовно лінива, часто бракує бажання і енергії для того, щоб докласти зусилля і ввійти в Царство Боже. Апостоли закликали до праці на ниві Господній, де і самі трудилися, не складаючи рук.

   Життя нам дане для того, щоб ми поспішали, поспішали робити велику справу очищення серця свого, слідуючи за Господом Ісусом Христом. Адже це слідування – напружена праця, нерідко тяжкий труд, а не лінивство. Це перенесення страждань за Господа Ісуса Христа, а лінивство не страждає, уникає страждання.

Чи знаєте ви, що всі святі, які, здавалося б, і не потребували праці, які весь час життя присвячували духовним подвигам, ділили час доби на три частини: одну частину - молитві, іншу частину - читанню слова Божого, одну частину - роботі , праці. Вони жили в пустелі, в дикій Лівійській пустелі, жили в лісах Далекої Півночі, в непрохідних хащах, і присвячували праці одну частину свого часу.

   Різну працю обирали вони: плели кошики, рогожі, розводили городи, рубали ліс, будували келії, церкви й цілі монастирі. Те, що робили руками, продавали в найближчому місті, харчувалися самі і годували жебраків. Вважали вони працю важливою і необхідною справою.

   Святий апостол Павло проповідував цілими днями Бога, а ночами робив намети. При світлі місяця або лампи він старанно працював, вважаючи для себе обов'язковою працю. Головна праця, головне його прагнення було в тому, щоб бігти, щоб поспішати скільки було сил до мети - бігти в Царство Боже.

   Чи знаєте його дивовижні слова: « Браття, я себе не вважаю, що я вже досяг, а тільки, забуваючи те що позаду я пориваюся вперед. Прагну до мети, до почесті вишнього покликання Божого в Христі Ісусі»(Фил. 3, 13-14).

   Він, анітрохи не вважаючи себе тим, що досягнув, прагнув все вперед, забуваючи вже досягнуте, прагнув до мети вищої, до отримання вищого звання Божественного у Христі Ісусі.

   Це приклад життя, протилежного життю лінивих людей. Ніякого сліду лінивства не знайдете в житті апостола Павла, в житті відлюдників-постників, в житті чернечому, в житті великих святих. Всі вони трудилися з ранку до ночі. Лінивства цуралися, лінивство вважали великим і згубним злом.

   Людина, поки знаходиться у цьому житті, призначена на боротьбу. Боротьбу з протиріччями у себе всередині. Боротьбу між розумом і пристрастями, між протилежними схильностями, боротьбу з оточенням. Тому Біблія каже, що Царство Боже здобувається силою. Поки ми у світі, ми знаходимося у сфері сили: у нас ще не має цілковитої гармонії, внутрішнього спокою, що досягається через чесноти. Для цього нам ще потрібно працювати. Якщо людину захопили лінощі, цю боротьбу не виграти, не досягти їй неба. Тобто, лінощі можуть стати перешкодою для спасіння.

   Наші пристрасті повинні перетворитися на чесноти. Саме людська діяльність повинна взяти матерію пристрастей і надати їй досконалої форми. Тобто чесноти вимагають праці людини.

   Тому жодну чесноту не можна примирити з лінощами. Чеснота – це перемога над лінощами. Адже людина покірна є покірною тільки тому, що діяльність її духу заставила волю боротися з гордістю. Людина чиста повинна була докласти усіх зусиль волі, щоб перемогти природній нахил. Людина, що перемогла гнів, повинна була працювати над собою, не дозволяючи пристрасті подолати її.

   Тому стверджую, що чеснота вимагає старанності. Лінощі несумісні з жодною християнською чеснотою. І це не тільки у моральному плані, але також і у інтелектуальному. Мудрість не можна досягти, якщо лінуєшся. Знання вимагає величезних зусиль людського розуму та постійності. Тому лінивий ніколи не досягне висот свого духу і пізнання великих правд.

   Навіть у матеріальному світі  накопичення багатства вимагає величезної праці. Лінива людина не зможе досягти вершин у бізнесі.

    Духовні лінощі мають жахливі наслідки.

   Перш за все, як стверджує святий Тома, породжують у людині бездіяльність інтелекту. Людина віддаляється від великого задоволення, породженого спогляданням божественого і великих правд; шукає задоволення у земних речах, тому постійно блудить. Така особа ніколи не задоволена, що викликає у ній малодушність, брак ідеалів, брак натхнення до безкінечного, прагнення Бога.

Коли бракує цього натхнення і людина стає малодушною приходить втома і така особа втрачає бажання діяти.

Що в свою чергу веде до безнадії.

Коли людині бракує ідеалів, християнських і людських,  коли не має сили, щоб досягти своєї кінцевої мети, коли вона не вміє спонукати себе, потрапляє у смуток, песимізм. На жаль, у наш час це стало хворобою багатьох душ. І виникає вона через брак релігійності, праці духовності, що зберігає людині її гідність. Можна привести досить багато прикладів відомих людей, з великими талантами, які, однак, не знайшли цієї енергії віри і, втомившись у світі, закінчували життя самогубством.

Наступним наслідком лінощів є страх перед наказами, які стають важкими і неможливими у виконанні.

Лінощі духовні є найтиповішими і найжахливішими з лінощів. Адже для такої людини будь-який закон стає просто нездоланним. І оскільки вона не має сили та енергії перемогти себе, воліє відкинути закон. Тому як правило люди, що грубо порушують 10 Заповідей, у собі є слабкими, не здатними на велике зусилля волі.

Звідси, останній наслідок лінощів – ненависть до тих, хто ставить закони, у тому числі проти Церкви і Бога.

Приповісті 10:26: «Як оцет зубам, і як дим для очей, так лінивий для тих, хто його посилає». Лінь ускладнює взаємовідносини. Лінивий завжди незадоволений, що б не сталося у нього на роботі.