ІСТОРІЯ

   Приблизно на початку 15 ст. жили 2 художники-початківці, Альберт Дюрер та Франц Кенігштейн. Важко працюючи, вони намагались тими заробленими коштами оплатити собі навчання, проте грошей не вистачало.

   Якось вони вирішили кинути жереб: один із них піде працювати і своїм заробітком утримуватиме обох, а щасливець надалі продовжуватиме навчання. Доля усміхнулася Дюрерові. Однак він пообіцяв, що закінчивши навчання, повернеться, щоби щедро віддячити другові та допомогти і йому закінчити навчання.

   Друзі розійшлися...Один вчився, а інший тяжко працював. Минали місяці, роки. Дюрерові пощастило — талановитий художник, отримав визнання і велику славу, та й грошей назбирав чимало.  Пам'ятаючи свою обіцянку, поїхав до дорогого друга, щоб щедро віддячити та допомогти йому закінчити художню школу.    Навідавшись до друга, він побачив, якою ціною була куплена його слава –  тяжка мозольна робота його друга; артрит покрутив пальці, тож ніяк у худорлявій руці він не втримає ні палітри, ні пензля... А що ж художник без пензля?  Проте він не скаржився, не нарікав, радів безмежно успіхові друга.

   Зайшов одного разу Дюрер, щоб відвідати свого приятеля, і застав його навколішки — покручені сухі пальці  спрацьованих рук,  побожно складені у глибокій щирій молитві до Бога про дальший мистецький успіх товариша. Не вагаючись,  Дюрер накреслив ці скорбні величні руки Кенігштейна. Удосконалив і домалював пізніше цю картину. Твір "Молитовні руки", став  згодом шедевром  його творчості. Тепер ця картина є уособленням дружньої любові, посвяти, молитви і вдячності.

 

Справді, друг –  це людина, яка готова навіть пожертвувати собою заради нашого блага.

  Але, оскільки ми всі слабкі та немічні люди, то часто в складних ситуаціях виникає боротьба двох почуттів — любові до інших і любові до себе. Тоді людина часто вибирає себелюбність, а не почуття та переживання інших. Але тоді напевно вже треба задуматись, чи ми є справжніми друзями?

Один святий каже: “Довіряючи один одному, друзі створюють середовище внутрішньої взаємодовіри. Прорвати його, зробити прохід означає позбутися і кинути просто неба найінтимніший простір душі ”. Така зранена та оголена душа на холодному вітрі світу стає дуже вразлива, їй потрібна підтримка, дружня підтримка, яка б зцілила нас.

 

   Дружба є необхідною для життя. Друзі повинні якнайчастіше бачитись, повинні прагнути зустрічей одне з одним, або принаймні якогось письмового спілкування. Ще Аристотель говорить, що  дружба міцнішає, коли друзі бачать одне одного. Саме тому, коли непередбачені обставини перешкоджають друзям зустрітися, їх огортає певний смуток, який виліковується надією на скоре побачення. Їм необхідно бачитися, щоб їхня дружба ткала зв'язок їхньої єдності!

   Друзі повинні бачитись у будь-якому віці!!!