Яку ж роль відіграє жінка в християнстві ?
Роль жінок в релігіях народів світу, особливо іудео-християнського круга, здається не дуже значною тільки на перший, поверхневий погляд. Ми не побачимо багато жінок серед найпоширеніших типів так званих «релігійних людей», наприклад, серед пророків, святих, релігійних реформаторів, засновників релігій або нових течій в релігіях.
Але така картина складається, якщо на релігію дивитися зверхньо. Якщо ж мати на увазі глибинне, плотсько-емоційне переживання віри – а саме воно складає корінне ядро релігії – це тут жінки виходять на перші ролі, якщо і не дуже помітні, то незамінні.
В Старому і в Новому Заповіті жінці відведена дуже велика роль. Часто вона не так помітна, але якщо тонко аналізувати Святе Писання і особливо твори ранніх отців церкви, які вважаються богословською класикою, то жінка часто відігравала навіть більшу роль, ніж чоловіки. Вона виступала саме в тих моментах, коли щось бракувало у керівництві церквою чи громадою чоловіків. Так історія християнства знає чимало святих жінок, починаючи ще з часів самого Ісуса Христа – ми можемо пригадати святу Марію Магдалину, колишню блудницю, яка пізніше стала однією з найревнісних послідовниць Христа; святу Вероніку, жінку яка обтерла Ісусові рани, коли Він йшов з хрестом на Голгофу (саме так з’явилась знаменита Туринська плащаниця) Ось взяти жінки-мироносиці: всі апостоли порозбігалися перелякані, хоч Ісус Христос постійно їм казав, що з ним має статися, і вони начебто психологічно себе підготували. Але коли був розп’ятий і похований в печері Ісус, то до могили, не дивлячись на сувору охорону, прийшли саме жінки, не побоялись. Або взяти поведінку матері апостолів Якова та Іоанна Соломії. І нарешті Пресвята Богородиця, яка абсолютно має унікальну роль в історії християнства, історії церкви
Бог обирає жінку для народження свого сина, він не підкидає на поріг дому пророка чи священнослужителя немовля з запискою «виховай його, це Син божий». Велич полягає у безмірній любові Діви Марії до Бога і безмірному смиренні. Тільки смиренна людина могла промовити такі слова, з яких почалось спасіння людства: “Я Господні раба, нехай буде згідно зі словом твоїм”. Саме після цих слів і відбулося входження в лоно Діви Марії другої іпостасі Святої Трійці – Сина Божого. І ось з того моменту Господь втілюється в її лоні, народжується і є нашим спасителем. Будучи з одного боку людиною. Як і ми, Богородиця засвідчує, наскільки високою і величною є людська істота, яку сотворив Бог. Ми бачимо на її прикладі, як любов до Бога, відданість Богові, слухання Закону Господнього допомагає людині проявити кращі її риси. Діва Марія доказує, що цими рисами є відданість Богу, надзичайне смирення. Ми знаємо, що вона була дуже тихою, дуже мало говорили, але навіть споглядання її образу для перших християн було надзвичайним натхненням, надзвичайною підтримкою в їхньому духовному житті. Її любов до Сина і до людей виявились в тих безмежних чудесах, які вже творилися після закінчення її земного життя. Вже в своєму небесному житті Діва Марія багато разів являла підтримку і заступництво як окремим людям, так і різним народам. Наш народ вважає Богородицю найбільшим покровителем, найбільшим заступником. І найбільші монастирі. Найбільші храми України були присвячені Діві Марії.
Мати Тереза Калькутська (Агнес Гонджа) з'явилася на світ 26 серпня 1910 року. Її сім'я належала до албаномовних аромунів, що мешкали в македонському місті Скоп'є. У 18-річному віці Мати Тереза залишила рідне місто і поїхала до Ірландії, щоб вступити в чернечий орден «сестер Лорето». У черниці вона постриглася в 1931 році. При цьому Агнесс Гонджа отримала ім'я канонізованої в 1927 році черниці Терези.У 1948 році Мати Тереза заснувала громаду Ордена милосердя в Індії. Ця організація займалася створенням шкіл, лікарень, притулків для бідних верств населення. При цьому представники громади не звертали уваги на віросповідання людини і її національність.У 1965 році Орден милосердя Матері Терези став міжнародним. Організація почала надавати допомогу також у випадках стихійних лих. У 1973 році Мати Тереза була удостоєна Темплтоновской премії, ставши її першим лауреатом. А за 6 років вона отримала Нобелівську премію миру, як зазначалося, «за діяльність, спрямовану на допомогу стражденним людям».Померла Мати Тереза 5 вересня 1997 року. На момент смерті їй було 87 років. У 2003 році її зарахували до лику блаженних
МАТИ ТЕРЕЗА
Дружина князя Ігоря, княгиня Ольга, правила Київською державою після смерті Ігоря в малолітство свого сина Святослава. Вона прийняла Христову віру і прославлена нашою православною Церквою як рівноапостольна. За стародавніми переказами, княгиня Ольга близько 955-7 року прибула до Царгорода і там прийняла святе хрещення від самого Константинопольського Патріарха, з ім'ям після охрещення Єлена; її хресним батьком був грецький імператор Костянтин Багрянородний.Свята княгиня Ольга намовляла і сина свого, князя Святослава, охреститися. Але войовничому князеві, який усе своє життя провів у військових походах, у поході і загинув, не імпонувала християнська релігія миру, любові, всепрощення. Однак князь Святослав не переслідував християн і християнство. Як свідчить літопис, "хто хотів тоді хреститися, йому не забороняли, а тільки сміялися". І сам Святослав говорив матері: "Як я зміню віру? Дружина ж (тобто військо) буде сміятися з мене". Християнська віра стала державною вірою за часів сина Святослава, онука Ольги, великого князя Володимира«Умерши для гріха» у святій купелі хрещення, благовірна Ольга жила у святій побожності й сприяла поширенню віри Христової на Русі. Вона спорудила перші храми в Київській Русі: святителя Миколая і Св. Софії в Києві, Благовіщення Пресвятої Богородиці у Вітебську, Святої Живоначальної Трійці в Пскові. Княгиня посіяла перші зернята християнської віри в душу свого малолітнього внука Володимира.Княгиня померла 969 р. Умираючи, Ольга заповідала не творити тризни над собою. Отже, княгиню Ольгу поховали як християнку.Про блаженну княгиню київську Ольгу (X ст.) Константинопольський патріарх говорив: «Блаженна ти в роді твоєму, бо вподобала світло християнської віри і позбулася темряви язичеської. Благословлятимуть тебе сини руські аж до останнього їхнього роду». Бог прославив святу й рівноапостольну труженицю, «начальницю віри» на Руській землі чудесами й нетлінням її мощей. Пізніше її причислено до лику святих. Канонізована в ХVІ ст.
КНЯГИНЯ ОЛЬГА
Митрополит Андрей, вказуючи на роль матері у священичому покликанні, казав: "Кожен священик існує вже за двадцять років до свого народження. Він починається у своїй матері". Хочемо віддати належну шану цій святій жінці, яка своєю непохитною вірою, невгасною надією і жертвенною любов'ю зуміла влити у серця своїх синів любов до Бога і до ближніх.Подаємо вам витяги з праці с. Олени Меньків, СНДМ (Польща) і прагнемо, щоб постать Софії з Фредрів Шептицької стала близька і дорога вашому серцю.Метою цієї статті є наближення до духовного образу Софії з Фредрів Шептицької. Софія, про яку Станіслав Тарновський сказав... "була однією із найвищих і найшляхетніших постатей свого часу", народилася у Львові 20 травня 1837 року. Вона була наймолодшою дитиною Софії та Олександра Фредро.
З родинного дому Софія винесла доброзичливість до інших. Стабільність подружнього і родинного життя Фредрів, а також міцний зв'язок з батьком були добрим грунтом для розвитку особистості Софії.Прагнення допомогти найближчим було ще одним проявом її чуйної душі. Була дискретною і ніколи не висміювала людей за їхні негативні вчинки. Стримувалася від зайвих слів і була щасливою, коли могла потішити когось, бо знала „ чим є одна сльоза, один потиск щирої руки в терпінні”.Коли почувалася безсилою допомогти в терпінні, то визнавала це, обіцяючи щиру молитву.Природна лагідність у відношенні до інших робила Софію привабливою, й знайомства не обмежувалися зустрічами і розмовами, а переростали у тривале листування. Софія вважала написання листів своїм апостольським завданням і була йому вірною аж до кінця.Гідність і відповідальність жінки найповніше реалізуються в материнстві. Мати є серцем сім'ї і визнає ритм ї життя. Софія народила семеро синів, з яких тільки п'ятеро дожили до зрілого віку. З моментом народження дітей, прийняла нові обов'язки. Молода мама усвідомлювала відповідальність за дітей, якими обдарував її Бог. Не вважала їх своєю власністю, а цінністю, даною їй на збереження Богом „ усвідомлюю, що Бог дає нам дітей не для власної потіхи, не для того, щоб ми обдаровували їх любов'ю заради себе, але щоб не думаючи про себе оточували їх любов'ю для Бога і для них самих вели їх дорогою любові".
СОФІЯ ШЕПТИЦЬКА
У Софії Фредро було семеро синів. Найперший Стефан помер у неповних 2 роки, другий син Юрій у 17 років. Леона разом з дружиною і маленьким їхнім сином більшовики розстріляли у 1939році. Олександра ростріляли гестапівці у 1940. Митрополит Андрей помер у 1944 році, розуміючи, що Церква, якій він віддав і посвятив усе своє життя руйнується. Блаженний отець Климентій помер у 1951 році у Володимирській тюрмі, зазнавши тортур за віру.Своїм болем Софія не хотіла ображати Бога, тому намагалася зрозуміти Божі наміри у тій важкій хвилині і говорила: „ можливо ця любов (писала по смерті первістка Степанка) згодом зросла б так, як жодна досі і кидала б тінь на любов до Бога. Добре є так, як є...це є головним моїм почуттям, але як же ж мене болить серце". "Після смерті Ізя відчула на собі майже фізично, що коли Бог дає хрест людині доброї волі, то хрест несе людину, а не людина хрест". Після смерті батька, Софія написала молитву. Свої роздуми вона записала у формі діалогу з Христом, що страждає. Відповідаючи на її скарги, Ісус вказує на свої терпіння, а одночасно дає до зрозуміння, що життєвий шлях Софії — це співучасть в Його муках. Відчуваючи страждання, Софія особливо наголошувала на своєму бажанні коритися Божій волі. Майже в кожному листі підкреслювала свою готовність до виконання Божих планів такими словами: "Нехай діється найліпша, наймудріша, найсвятіша і найлюбіша Воля Твоя", або: "...не як я хочу, але як Ти, нехай буде воля Твоя". Не приховувала свого болю, втоми буденністю, але водночас вірила, що все те, що походить від Бога є для неї найкращим, і тому так багато вдячності було в її серці. Вдячність бачимо чи не в кожному листі, де говориться про страждання. Софія вірила, що терпіння є проявом Божого милосердя і нагадування, що саме в Ньому щастя людини, а життєві труднощі є випробуванням любові і знаком вірності Богу. У коментарі до листів Казимир Шептицький вміщує надзвичайно важливі зауваження про те, як Софія переживала труднощі. Він стверджує, що з кожним роком в її житті зростали труднощі, які були майже непомітними для ока. Але водночас в листах Софії Шептицької знаходимо багато фрагментів, де вона говорить про своє невміння приймати хрести. Щодо цього вона пише з великою покорою про свою безрадність та просить в молитві вміння зносити терпіння. Софія внутрішньо змінювалася від впливом переживань, по-іншому дивилася на себе і свою долю. Бо бачила в них знаряддя для здійснення Божих діл в її житті і в житті найближчих. Хрест допомагав зрозуміти таємниці життя, робив душу Софії більш шляхетною, бо саме в терпінні найчастіше чесноти потверджуються та отримують можливість повного використання і розвитку. Для Софії з Фредрів Шептицької духовні цінності мали основне значення. Це проявляється у згоді на терпіння, яке мотивувало її прагнення довіряти своє життя Богові. Софія жила буденністю, шукаючи в усьому волю Божу, а слова, що їх промовив Ісус на Оливній горі: "...хай не моя, а Твоя буде воля", можна назвати її життєвим кредо.
СКАЧАТИ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ТЕМИ МОЖЕТЕ НАЖАВШИ НА КНОПКИ НИЖЧЕ:
Роль жінки в християнстві.
Храм Різдва Пресвятої Богородиці села Заріччя
